Кафедра менеджменту
Постійний URI для цієї колекції
Огляд
Останні матеріали
1 - 5 з 212
-
МатеріалОплата праці як інструмент стратегічного менеджменту аграрних підприємств(Умань: ВПЦ «Візаві», 2026-04-29)У сучасних умовах оплата праці в аграрних підприємствах перестає бути виключно елементом поточного кадрового адміністрування або статтею операційних витрат. Вона дедалі виразніше набуває значення інструмента стратегічного менеджменту, від якого залежать можливості залучення й утримання працівників, забезпечення виробничої безперервності, підвищення продуктивності та формування довгострокової конкурентоспроможності підприємства
-
МатеріалРизик-орієнтоване удосконалення антикризового менеджменту аграрних підприємств у контексті євроінтеграції(Liha-Pres, 2026-06-11)Сучасний розвиток аграрного сектору України відбувається в умовах посилення системної невизначеності, що проявляється у дестабілізації виробничих процесів. У таких умовах антикризовий менеджмент трансформується з інструменту реагування на кризові ситуації у ключовий елемент забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств. Водночас євроінтеграційні процеси формують нові вимоги до функціонування аграрного сектору
-
МатеріалТрансформація управління територіальними громадами в Україні в умовах воєнного стану(Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка, 2026-05-25)У статті розкрито особливості управління територіальними громадами України в період повномасштабної війни, що триває вже п’ятий рік. Наголошено, що воєнна агресія вплинула майже на всі регіони країни й суттєво змінила умови, у яких вони функціонують. Ракетні обстріли, артилерійські удари, бомбардування й атаки безпілотних літальних апаратів спричиняють руйнування населених пунктів, виробничих об’єктів і критично важливої інфраструктури, передусім енергетичної. Унаслідок цього порушується повсякденне функціонування територій, а органам влади складніше забезпечувати виконання першочергових суспільних завдань. Помітно посилилися і міграційні процеси: зросла кількість внутрішньо переміщених осіб, частина населення виїхала за кордон, а окремі населені пункти втратили значну частку постійних мешканців навіть за межами районів активних бойових дій. У цих умовах територіальний вимір війни дедалі частіше враховується в обговоренні майбутнього мирного врегулювання, тоді як питання управління громадами зберігає важливість і для науки, і для практики. У дослідженні наголошено, що кожна держава виробляє власний підхід до організації управління територіями. Під час війни звична взаємодія між загальнодержавним, регіональним і місцевим рівнями влади зазнає істотних змін, оскільки зростає потреба в узгодженості дій, оперативності рішень і гнучкому розподілі повноважень. Від результативності такої взаємодії залежить здатність держави підтримувати керованість, забезпечувати територіальну цілісність і реагувати на безпекові загрози. Метою статті є з’ясування особливостей управління територіями в умовах воєнного стану та бойових дій, що відбуваються в Україні. Окрему увагу приділено історичним передумовам розвитку регіонального управління на українських землях. Як один із прикладів розглянуто владну організацію Української козацької держави. Територією Війська Запорізького керувала Генеральна старшина на чолі з гетьманом, а адміністративний простір поділявся на полки та сотні. Полковники й полкова старшина здійснювали управління значними територіальними одиницями, тому полки умовно можна співвіднести із сучасними областями. Козацькі сотні становили нижчий рівень територіальної організації та в широкому історичному зіставленні нагадують нинішні укрупнені територіальні громади. The article addresses the governance of territorial communities in Ukraine during the fifthЕкономіка. Управління. Інновації Випуск №1 (38), 2026 ISSN 2410-3748 © Вуйченко Марина year of the full-scale war. It emphasizes that military aggression has affected nearly all regions of the country and significantly changed the conditions of their functioning. Missile attacks, artillery shelling, bombing, and drone strikes destroy settlements, production facilities, and critical infrastructure, especially energy systems. As a result, the daily life of territories is disrupted, while public authorities face greater difficulties in fulfilling urgent social responsibilities. Migration has also intensified: the number of internally displaced persons has increased, many people have left the country, and some settlements have lost a considerable share of their permanent population even outside the areas of direct hostilities. Under these circumstances, the territorial dimension of the war has become increasingly relevant in discussions on future peace arrangements, and the governance of communities remains important for both research and practice. The study notes that each country develops its own model of territorial administration. During wartime, the usual relations between national, regional, and local authorities change considerably, since coordinated action, faster decision-making, and a more flexible distribution of powers become especially necessary. The effectiveness of this interaction determines whether the state can preserve administrative capacity, protect territorial integrity, and respond to security threats. The aim of the article is to identify the specific features of territorial governance under martial law and ongoing hostilities in Ukraine. The historical background of regional administration in Ukraine is also considered. Particular attention is given to the governance system of the Ukrainian Cossack state. The Zaporizhzhian Host was administered by the General Officer Staff led by the Hetman, while its territory was organized into regiments and hundreds. Colonels and regimental officers exercised authority over substantial territorial units; for this reason, regiments may be broadly compared with present-day regions. Cossack hundreds represented a lower tier of territorial organization and, in a general historical analogy, may be associated with modern enlarged territorial communities.
-
МатеріалКлючові аспекти управління ризиками в суспільстві України в умовах війни(Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка, 2026-05-25)У статті йдеться про те, що повномасштабна війна стала для України випробуванням не тільки у військовій, а й в управлінській площині. Її наслідки відчули місцеве самоврядування, сфера публічних послуг, економіка, логістика, цифрова інфраструктура, а також усталені форми взаємодії в суспільстві. Перебіг війни показав: у таких умовах управління не може будуватися лише за вертикальним принципом. Воно потребує спільної участі держави, громад, волонтерів, міжнародних партнерів, цифрових сервісів і населення. За результатами досліджень обґрунтовується, що в умовах війни в Україні сформувалася подвійна модель управління. З одного боку, продовжує діяти цивільна модель державне управління, місцеве самоврядування. Поряд із цим діє воєнна модель, пов’язана з воєнним станом і роботою військових адміністрацій. Їх поєднання дало змогу зберегти керованість країни в критичних умовах. Разом із тим поєднання цивільної та воєнної моделей не усуває суперечностей. Найпомітніші з них пов’язані з розподілом повноважень між центром і громадами, межами відкритості в умовах безпеки, а також із тим, як не допустити виснаження людського потенціалу за домінування оборонних пріоритетів. Тому управлінські ризики доцільно оцінювати не лише за швидкістю результату, а й за тим, чи не послаблюють такі рішення стійкість держави надалі. У статті наголошено, що стійкість України у воєнний період значною мірою забезпечує взаємодія різних учасників управлінського процесу. Йдеться не тільки про рішення центральної влади, а й про щоденну роботу громад, цифрових сервісів, волонтерських ініціатив, міжнародних партнерів і самого суспільства. У найближчі роки найбільш цінними будуть зміни в управлінні, які одночасно відповідають на безпекові потреби, зберігають відкритість процедур і не відсувають на другий план людський капітал. За такого підходу управління в умовах війни слід розуміти ширше, ніж реагування на загрози: воно визначає, чи вдасться зберегти демократичні практики, підзвітність і потенціал розвитку. Саме з цим пов’язані подальша стійкість України, її перемога та відновлення. The article views the full-scale war as a serious challenge for Ukraine’s system of governance, not only for its defense sector. The pressure has affected local self-government, public services, economic and logistical processes, digital infrastructure, and the usual forms of interaction within society. Wartime practice shows that governance cannot be reduced to a single vertical chain of command. It also requires coordinated action by public authorities, communities,Економіка. Управління. Інновації Випуск №1 (38), 2026 ISSN 2410-3748 © Вуйченко Марина volunteers, international partners, digital services, and citizens. According to the results of the research, it is substantiated that under the conditions of war in Ukraine a dual model of management has been formed. On the one hand, the civilian model continues to operate public administration, local self-government. On the other hand, the military model functions martial law, military administrations. It is precisely the combination of these two components that has allowed Ukraine to preserve the governability of the state in extreme conditions. At the same time, such a dual model of management creates a number of contradictions. These are, first of all, the tension between the centralization of decisions and the autonomy of communities, between secrecy and transparency, between the needs of defense and the necessity of preserving human capital. Therefore, the managerial analysis of wartime risks should be directed not only at what gives a quick effect, but also at what ensures the long-term resilience of the state. The article emphasizes that the strongest resource of Ukraine under conditions of war has become the network nature of resilience. The state has endured not only due to the center, but due to the combination of state institutions, communities, digital platforms, volunteer networks, international support, and a high level of self-organization of society. It is noted that the highest return of managerial reforms in the coming years will be from those decisions which simultaneously ensure defense, transparency, and preservation of human capital. Thus, the managerial aspects of the society of Ukraine under conditions of war are not only a question of the functioning of power in an emergency mode. It is a question of how, in a state of great danger, to preserve democracy, accountability, humanity, and the perspective of development. And it is precisely the answer to this question that determines not only the ability of Ukraine to withstand, but also the ability to win and to recover.
-
МатеріалРизик-орієнтований логістичний менеджмент у системі економічної безпеки підприємства: від вразливості ланцюгів постачання до стійкості(Умань: ВПЦ «Візаві», 2026-04-23)Сучасний розвиток логістичного менеджменту відбувається в умовах посилення геоекономічної нестабільності, що проявляється у порушеннях глобальних ланцюгів постачання, зміні конфігурації транспортних коридорів та зростанні частоти логістичних збоїв. У таких умовах логістика трансформується з функції підтримки операційної діяльності у ключовий фактор забезпечення економічної безпеки підприємства.