Психологічні особливості поведінки неповнолітнього правопорушника

Abstract

Досліджуються психологічні особливості поведінки неповнолітнього правопорушника. Адже при розслідуванні або судовому розгляді кримінальних справ виникає багато питань психологічного змісту. Для рішення значної частини з них достатньо фахових знань та досвіду юристів. Однак, юридична практика показує, що слідчий і суддя, інспектор кримінального розшуку, адвокат та інші особи, які представляють правосуддя, не в усіх випадках можуть враховувати у своїй роботі сучасні дані, методи і методики психологічної науки. У цьому випадку з’являється необхідність працівникам правоохоронної системи звертатися до експертів-психологів проведення судово-психологічної експертизи, у ході якої професійний психолог отримує нові факти, корисні для встановлення істини у кримінальній справі. Маючи на меті не просто констатацію фактів, які були виявлені в ході проведеного дослідження, а здійснюючи їх аналіз та даючи власну оцінку виявленим обставинам, експерт виконує функцію джерела наукової інформації фактів, що необхідні суду при оцінці індивідуальних особливостей психічної діяльності сторін, свідків. Від результатів судово-психологічної експертизи часом залежить характер і зміст прийнятого повноважною особою рішення, характер і обсяг відповідальності, форми засобу впливу на правопорушника. Вікові особливості займають чільне місце в формуванні психологічних властивостей особи неповнолітнього, її психічного розвитку, стану та моральних цінностей. Як влучно відмічають науковці, необхідно знати і правильно враховувати як загальні вікові особливості неповнолітніх, так і індивідуальні психологічні властивості конкретного підлітка-правопорушника: його темперамент і характер, здібності і запас знань, потреби та інтереси, рівень розвитку емоційно-вольової сфери – іншими словами, ретельно вивчати його психологічний вигляд. Вивчення психологічних особливостей підозрюваного неповнолітнього, слідчим дає змогу вирішувати такі завдання: 1) обрати необхідні засоби психологічного впливу і визначити оптимальну тактику проведення слідчих дій; 2) справити виховний вплив на обвинуваченого з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей; 3) визначити обставини, що пом'якшують і обтяжують вчинення злочину (перебування особи в стані фізіологічного афекту тощо), роль у злочинному угрупованні, мотив учинення злочинного діяння; 4) встановити причини злочину (профілактична діяльність слідчого). Психологічні аспекти прямо відносяться до самої психології, а саме це і душевний склад, психіка, характер; сукупність психічних особливостей, властивостей соціальної, національної і т. ін. групи людей (класу, прошарку); сукупність психічних процесів обумовлених певною діяльністю, станом. Тобто, психологічні особливості проявляються у поведінці, характері, сприйнятті, реагуванні особи. Те, що вбачалося антиморальним минулого століття – стає нормою сьогодення. Зовнішній вигляд, поведінка, ставлення дітей до дорослих, задоволення, серед яких: секс, вживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, змінили свої норми та правила, а в деяких випадках кардинально. Саме тому, поведінка та вчинки особи неповнолітнього, як і будь-якої особи, найбільш виражаються у суспільному житті, в зв’язку з чим вибір дії та кожен вчинок має бути продуманим та зваженим. Ставлення та усвідомлення своїх вчинків – обов’язковий критерій визначення психологічних особливостей особи. Розуміння та відношення до вчиненого неповнолітнім правопорушником є важливою обставиною, що зумовлює перебіг кримінального провадження щодо нього. Застосування криміналістичних прийомів та методів розслідування також здійснюється відповідно до врахування психологічних особливостей правопорушника. Ключові слова: психологічні особливості, неповнолітній правопорушник, криміналістичні прийоми, методи розслідування, судово-психологічна експертиза.